Самотність — це найважче, що мені потрібно переживати в болючі моменти. Саме тоді, я постійно відчуваю себе ізольованою. Хоча друзі завжди поряд, вони не здатні розділити мої пе...
4 хвилини на прочитання
Самотність — це найважче, що мені потрібно переживати в болючі моменти. Саме тоді, я постійно відчуваю себе ізольованою. Хоча друзі завжди поряд, вони не здатні розділити мої переживання. Це — занадто глибокий внутрішній біль.
Коли рана ще свіжа, люди огортають тебе співчуттям. Вони телефонують, пропонують допомогу, надсилають листівки з теплими словами та приносять солодощі. Така турбота допомагає пом’якшити біль пекучих ран. Однак — ненадовго.
Але потім люди зникають. Більше нема шоколаду і приємних дрібничок. Телефонний дзвінок не порушує мертву тишу. Поштова скринька залишається порожньою.
Вони не забувають, ні. Просто не можуть підібрати слова, тому вважають за краще мовчати.
Іноді це навіть добре. Буває важко говорити про біль. І я ніколи не шукала банального співчуття, що супроводжується сумним виразом обличчям та повторенням питання: «Ну, як ти?»
Не знаю, що відповісти на це риторичне запитання. Не знаю, як я… Частина мене просто роздавлена, й відчуваю, що ніколи не стану такою, як раніше. Моє життя радикально змінилося.
Але інша частина прагне буденності. Просить повернутися до звичного ритму і змішатись із натовпом.
Не знаю, чого хочу
Хочу бути вдячною за підтримку моїм друзям. У сонячні дні свого життя бачу і ціную всі їхні зусилля для мене. Але в дні випробувань відчуваю розчарування та злість. Дивуюся, чому вони не спроможні помогти мені. Хіба не знають, що саме мені потрібно? Хіба не можуть здогадатися? Чому не здатні допомогти відчути себе краще?
Вони не можуть, бо я сама не знаю, що мені треба.
Період болю незрозумілий для мене. Я не знаю, чого хочу. І навіть не маю уявлення, що зможе допомогти мені. І все ж дивуюся з того, що оточуючі не виправдовують моїх очікувань. Очікувань, що постійно змінюються, в яких усі мені повинні помагати, очікувань, у центрі котрих — тільки я.
Сильний біль, фізичний чи емоційний, штовхає мене до егоїзму. Я починаю фокусуватися тільки на собі, на власних потребах та переживаннях. Забуваю, що інші теж проходять через випробування у житті. Не пам’ятаю, що попри власний біль, вони хочуть допомогти, але не можуть зробити більше, ніж у їхніх силах.
На самоті з Богом
Я розчарована, що оточуючі не пом’якшують мого болю, але усвідомлюю, що є те, з чим повинна справитися сама.
Павло сказав: «Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа» (Гал. 6:2). Але через три вірша додав: «Бо кожний нестиме власний тягар» (Гал. 6:5).
У словах Павла «тягар» означає те, що нам самотужки нести складно. В ті часи мандрівники часто мали при собі важкі речі. Коли одні повністю знесилювались, інші допомагали їм, несучи певну частину шляху їхній вантаж. Без сторонньої допомоги речі могли бути втрачені. Це можна порівняти з тією допомогою, яку ми надаємо близьким: підтримка, щира молитва і навіть звичайне спілкування.
Але в Посланні Павла до Галатів 6:5 слово «тягар» — це щось пропорційне нашим індивідуальним можливостям. Це тягар, який ми повинні нести на своїх плечах самостійно. Навіть найближчі, найдорожчі люди не можуть розділити наш біль. Вони можуть розділити сльози, проте їм не під силу зцілити наші внутрішні рани.
Ісус розуміє це. В один з найскладніших моментів друзі покинули його. Ті, які запевняли, що готові віддати життя за Нього, не змогли навіть бути поруч і молитися з Ним.
Тому в саду Ісус був наодинці. З Богом.
Так само і ми. Ми залишаємося віч-на-віч із Богом.
Єдиний шлях
Що ми робимо, коли відчуваємо себе повністю виснаженими та спустошеними? Коли ніхто не розуміє і навіть не намагається зрозуміти наш біль? Що робимо, коли нас поглинає самотність?
Читаємо Біблію і молимося.
Читайте Біблію навіть тоді, коли очі переповнені сльозами. Продовжуйте молитися, навіть коли здається, що розмовляєте зі стіною.
Звучить просто? Так.
Надзвичайно важко? Це теж правильно.
Читання Біблії та молитва — це єдине, що може полегшити мій сильний внутрішній біль.
Нема легких шляхів, щоб загоїти болючі глибокі рани. Хоча хотіла б, щоб вони були, — я б швидко позбулася цього виснажливого болю. Але я щиро вдячна за випробування, через які змушена проходити.
Випробування, що ведуть мене до читання Біблії та молитви.
Більше ніж читання
Коли я говорю про Біблію, то не маю на увазі щоденне бездумне читання слів. Натомість ми повинні перебувати у Слові Божому, слухати Його голос і шукати Божу волю у нашому житті.
Я всім серцем вірю, що Бог вчить і втішає мене через Писання. Він відкриває мої очі, щоб я побачила дивовижні речі (Пс. 119:18), і Його милість є втіхою для мене (Пс. 119: 76).
Читаючи Біблію саме так, очі, переповнені сльозами, наповнюються радістю. Завжди зберігайте в пам’яті те, що сказав Єремія: «Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє наді мною, о Господи…» (Єр. 15:16).
Більше ніж слова
Коли молюся, то не повторюю бездумно прохання і завчені вислови. Я насправді МОЛЮСЯ: розмовляю з Богом чесно та відверто, як із найвірнішим другом. Молюся псалмами. Щиро та пристрасно звертаюся до Нього. Прошу про допомогу. Вірю, що її отримаю.
Мене змінює час, коли я перебуваю з Ним, коли мої сльози розповідають Йому про мій біль, коли промовляю і знаю, що Він мене чує.
Ніхто з друзів, навіть попри їхню велику любов, не може допомогти мені так, як Бог. Жодне слово людей не впливає на мене так, як Слово Боже. Жодна підтримка не дає мені стільки сил, як присутність Святого Духа.
Друзі можуть мені допомогти, але вони не здатні загоїти мої рани — спричинені болем.
Тільки живий Бог і Його живе Слово мають таку силу.
Шлях болю, самотності веде мене до Спасителя. Ця дорога варта того, щоб нею іти.
Бо тільки Ісус може зцілити мої рани.
Венета Різнер є дружиною та матір’ю двох дочок. Вона автор книги The Scars That Have Shaped Me: How God Meets Us in Suffering а також багатьох християнських бублікацій як на власному блозі Danceintherain.com, так і на сайті Desiringgod.org.
Переклад: Надія Лихман
All rights reserved © Vaneetha Rendall Risner. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org.