cart icon
0
MOD_VM_CART_NO_PRODUCT
 x 
Кошик порожній
Вхід
або
 Продовжити через Facebook
Реєстрація
або
 Продовжити через Facebook

cart icon
0
MOD_VM_CART_NO_PRODUCT
 x 
Кошик порожній

Обережно: дана стаття містить сарказм. Я використовуватиму гіперболи, щоб якнайточніше передати суть. Футбольний фан уособлює дуже запеклих любителів футболу. Ч...

5 хвилини на прочитання
Том Рейнер
Автор: Том Рейнер

Обережно: дана стаття містить сарказм. Я використовуватиму гіперболи, щоб якнайточніше передати суть. Футбольний фан уособлює дуже запеклих любителів футболу. Член церкви відображає деяких, але, звичайно, не всіх членів церкви.

Зізнання: насправді я запеклий футбольний вболівальник. І я бачу своє захоплення  футболом як щось, що однозначно треба зменшити в моєму житті. Тому ця стаття частково актуальна і для мене. Наприклад, навіть зараз, коли я набираю ці слова, не залишає думка, що чемпіонат починається рівно через п’ять тижнів. 

Попередження: я вдаюся до цих порівнянь із деякими гіперболами та гумором; тобі, можливо, буде трохи незручно їх читати. Це може вказувати на те, що в кожному порівнянні є частка правди, яка стосується тебе.

1. Футбольний фан любить перемагати. Типовий член церкви ніколи не перемагає когось для Христа.

2. Футбольний фан радіє, коли гра переходить у додатковий час. Член церкви сердиться, коли проповідь пастора затягується більш як  на кілька хвилин від запланованого часу.

3. Футбольний фан завжди підтримує свою команду, незважаючи ні на що. Член церкви перестає відвідувати церкву, якщо йому щось не подобається.

4. Футбольного фана легко впізнати з його одягу, аксесуарів, а також  за наклейкою емблеми улюбленої команди на автомобілі. Поведінка багатьох членів церкви не говорить, що вони є християнами, навіть тим людям, з якими вони працюють та спілкуються.

5. Футбольні фани витрачають великі гроші на квитки, подорожі, а також на закуски і напої під час гри. Член церкви може допомагати або може й не допомагати фінансово своїй церкві.

6. Футбольний фан щоденно читає новини про свою команду. Член церкви рідко коли читає Біблію частіше ніж раз на тиждень.

7. Футбольний фан відвідує гру, незважаючи ні на яку погоду. Член церкви залишається вдома, якщо ймовірність дощу перевищує 20%.

8. Футбольний фан щотижня запрошує друзів і колег на гру. Член церкви рідко коли запрошує навіть своїх рідних у церкву.

9. Футбольний фан відомий любов’ю до команди. Член церкви рідко коли відомий любов’ю до Євангеліє.

10. Футбольний фан легко сприймає зміни часу початку матчу. Член церкви сердиться, якщо час служіння переносять хоча б на кілька хвилин.

11. Футбольний фан залишається відданим команді, навіть якщо він ніколи так і не зустрінеться з тренером. Член церкви сердиться, якщо пастор не відвідує його, коли йому цього хочеться.

Визнаю: я справді люблю футбол. Але набагато більше я люблю церкву Христа. І знаю, що мені потрібно показувати цю любов очевидніше.

А тобі?

Що б ти ще додав до мого списку? Бачиш тут тільки гумор?

Чи помічаєш і частку правди?


Том С. Рейнер є президентом і генеральним директором LifeWay Christian Resources, також шановним пастором та відомим дослідником. Він є автором бестселера «Моя церква — моя сім’я» а також інших двадцяти книг. Рейнер — випускник The Southern Baptist Theological Seminary, в якій працював понад 20 років та був деканом і засновником Billy Graham School of Missions and Evangelism.

Переклад: Олексюк Ігор


All rights reserved © Thom Rainer. Translated by permission of Thom Rainer. This article was originally published at ThomRainer.com

У багатьох частинах світу сьогодні люди живуть легким і комфортним християнським життям. Я проживаю в окрузі Оранж, штат Каліфорнія, і моє християнське життя є легким.  Але хіба...

5 хвилини на прочитання
Брет МакКракен
Автор: Брет МакКракен

У багатьох частинах світу сьогодні люди живуть легким і комфортним християнським життям. Я проживаю в окрузі Оранж, штат Каліфорнія, і моє християнське життя є легким.  Але хіба це добре? 

Хотів би нагадати, що християнська віра за своєю суттю не є легкою, адже бути послідовником Ісуса — означає зректися самого себе (Мт. 16:24), взяти хреста (Лк. 14:27), бути переслідуваним (Ів. 15:20; 2 Тим. 3:12), відмовитися від комфорту (Лк. 9:58), не ставити на перше місце сім’ю (Лк. 9:59–62; 14:26), бути готовим відмовитися від усіх матеріальних благ (Мт. 19:21; Лк. 14:33), щоб жити у Христі (Гал. 2:20). І це тільки початок. 

Клайв Стейплз Льюїс сказав: «Я не шукав у релігії щастя, завжди знав, що його легко знайти в пляшці вина. Якщо вам потрібна релігія, щоб відчувати себе комфортно, я, однозначно, не рекомендую вам християнство».

У сучасному суспільстві споживацтва (англ. consumerism) ми підсвідомо шукаємо для себе комфорт. Як результат, часто опиняємося в «зручному християнстві», навіть не помічаючи цього. Тож які ознаки того, що наше християнство стало надто легким і більше схожим на «приємний» стан після вина, ніж віра, сповнена зречення та змін, описаних у Новому Заповіті?

Ось вісім ознак того, що ваше християнство може бути занадто легким.

 1. Нема розбіжностей між християнськими принципами і політикою.

Якщо ви палкий прихильник однієї політичної партії і це ніяк не конфліктує з духовними принципами життя, то, мабуть, це ознака, що ваша віра є компромісною. Незалежно від того, ви демократ чи ліберал, міцна християнська віра веде до розбіжностей з багатьма політичними рішеннями та ініціативами. Віра, яка ідеально співіснує з політикою якоїсь партії, є ознакою легкого і компромісного християнства.

 2. Ви живете без протирічь, нерозуміння або питань без відповідей.

Якщо ви ніколи не роздумуєте й у вас не виникає питань щодо християнських доктрин (триєдиний Бог, втілення Ісуса в людську подобу, присутність Святого Духа та інше), то ваша віра, ймовірно, надто комфортна. 

Жива, істинна віра постійно змушує нас роздумувати і шукати відповіді на ті чи інші запитання. Вона кличе невтомно дізнаватися більше і більше та не задовольнятися тим, що ти вже знаєш про Бога. 

 3. Друзі та колеги здивовані, дізнавшись, що ви — віруюча людина.

Однозначно, віра є комфортною, якщо нічого у вашому житті не вказує на те, що ви є істинний послідовник Ісуса Христа. Ваше життя не відрізняє вас з-поміж інших, і навіть ті, хто добре вас знає, не можуть сказати, що ви — християнин.

«Комфортний» християнин — це той, хто легко зливається з більшістю; він думає, розмовляє і діє так само, як ті, хто навколо нього. 

4. Ви ніколи не роздумуєте над проповідями і легко їх забуваєте.

Якщо ви через день-два забуваєте, про що йшлося в недільній проповіді, то ваше християнство, ймовірно, занадто комфортне. Біблійна проповідь повинна бути для нас цінністю і служити джерелом змін у житті. «Адже Слово Боже — живе і діяльне, гостріше від усякого двосічного меча: воно проникає аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку кісток, судить думки й наміри серця» (Євр. 4:12).

 5. Вас ніхто ніколи не бентежить у вашій церкві.

Якщо у церкві вам завжди легко спілкуватися з людьми, завжди весело перебувати в їхньому колі, ви завжди погоджуєтеся з думками, смаками та уподобаннями різних людей, то ваше християнство занадто комфортне. Особлива краса Євангелії у тому, що вона створює навколо себе сім’ю з не ідеальних, різних і часто протилежних людей, які за інших обставин рідко коли б проводили разом час.

6. Ви не бачите необхідності змін, усе в собі вас задовольняє.

Якщо ваша християнська віра ніколи не конфліктує з гріховними звичками і не спонукає вас до змін — це типова ознака комфортної віри. Натомість здорова віра не залишає людину без змін, вона невпинно формує вас у подобі Христа, що є прекрасним, але нелегким процесом.

7. Ще ніколи ви не ініціювали складну розмову.

Адже зручніше просто «жити і не втручатися у життя інших», коли ви є свідком образливих вчинків або гріха. Набагато простіше промовчати, коли ми бачимо, як інші у вашій спільноті приймають помилкові рішення.

Але це не прояв справжньої християнської любові.

Любити — не означає приховувати правду яка часто є гіркою. Якщо ваша віра не спонукає вас із любов’ю говорити неприємну для когось істину, то це теж ознака «комфортного» християнства.

8. Ніхто у церкві не помічає вашого зростання.

Віра в Ісуса Христа — це зміни у нашому житті. Ці зміни не відбуваються самі собою, християнське життя сповнене духовним зростанням, рухом уперед та зміною світогляду. Якщо ніхто у вашій церкві не зміг помітити вашого зростання в якомусь напрямку, то ваша віра занадто зручна.           

Чому настільки важливо, щоб ми не жили «комфортним» християнством?  Тому що «зручне» християнство далеке від істинного, тернистого, сповненого самозречення і втрат, «незручного» шляху послідовників Ісуса.  «Комфортне» християнство не може свідчити про Христа світові, який переповнений комфортом. «Зручне» християнство не може бути основою для зростання у вірі та любові.

Натомість «незручне» християнство веде до перетворень та нового життя. Воно  змушує нас покладатися на Бога, а не на себе; віддавати, а не брати;  зрікатись, а не звеличуватися. «Некомфортне» християнство веде до складних рішень, гіркої правди та любові непростих людей заради слави Того, Хто першим полюбив нас. Це буде незручно і складно, але це буде істинний, некомфортний шлях послідовників Ісуса Христа.


Бретт МакКракер є старшим редактором The Gospel Coalition а також автор книг Uncomfortable: The Awkward and Essential Challenge of Christian Community, Gray Matters: Navigating the Space Between Legalism and Liberty та Hipster Christianity: When Church and Cool Collide.

Переклад: Соловйова Олена


All rights reserved © Brett McCracken. Translated by permission of The Gospel Coalition. This article was originally published at thegospelcoalition.org

Я не ходжу до церкви.

Звичайно, я кілька разів відвідував церкви, але перестав це робити.

Люди в церкві були здебільшого непривітні. Мене не вітав ніхто, крім ти...

3 хвилини на прочитання
Том Рейнер
Автор: Том Рейнер

Я не ходжу до церкви.

Звичайно, я кілька разів відвідував церкви, але перестав це робити.

Люди в церкві були здебільшого непривітні. Мене не вітав ніхто, крім тих випадків, коли для вітання був чітко визначений час. Ніхто навіть не звертав на мене уваги, коли я приходив на зібрання. Одна жінка, сівши поруч, сказала, що я сиджу на її місці. В той момент, я вирішив негайно піти з церкви.

Я не ходжу до церкви.

Але справді хочу більше дізнатись про Ісуса. На жаль, більшість проповідей, які я чув не збагачували мене духовно. Занадто багато проповідників ухиляються від того, щоб напряму мати справу з біблійними істинами які вимагають радикальних змін в житті. Я хочу навчатися, але вони, здається, просто роблять проповідь комфортною.

Я не ходжу до церкви. 

Можу скласти список з більш як 100 речей, проти котрих виступає церква. Теми є як серйозні, так і смішні. Але я хочу знайти церкву, яка також може мені розповісти, які цінності вона відстоює. 

Я не ходжу до церкви.

Але мені потрібна допомога. Знаю, що потрібна. Часто я зневірений і шукаю відповіді на певні запитання. Надіявся знайти їх у церкві, хоча б на деякі з них. Сподівався зустріти там небайдужих людей. Мріяв бути у такому місці, де мене приймуть із щирою любов’ю.

Я не ходжу до церкви. 

Мій колега ходить до церкви, навіть знаю, до якої. Але він ніколи мене не запрошує до неї.  Моя сусідка також ходить до церкви; наші діти разом граються. Бачу, її сім’я щонеділі відвідує церкву. Але мене вона ніколи не запрошує. Я б пішов, якби вони це зробили, охоче пішов би.

Я не ходжу до церкви.

Але членам церкви наче байдуже це. Вони здаються надто зайнятими, щоби звернути увагу на когось, хто не в церкві. Вони не розмовляють зі мною про віру. Навіть не пробують. Ніхто не показує зацікавленості в мені і в моїх відносинах з Богом.

Я не ходжу до церкви. 

Я не противник церкви. Не противник християн. Я справді шукаю відповіді. Дійсно шукаю небайдужих людей.

Я не відвідую церкву.

Але хочу відвідувати.


Том С. Рейнер є президентом і генеральним директором LifeWay Christian Resources, також шановним пастором та відомим дослідником. Він є автором бестселера «Моя церква — моя сім’я» а також інших двадцяти книг. Рейнер — випускник The Southern Baptist Theological Seminary, в якій працював понад 20 років та був деканом і засновником Billy Graham School of Missions and Evangelism.

Переклад: Олексюк Ігор


All rights reserved © Thom Rainer. Translated by permission of Thom Rainer. This article was originally published at ThomRainer.com

Пригадую ситуацію зі свого життя… Кілька років тому я одягала всіх своїх чотирьох дітей на прогулянку, найстаршій тоді було лише три роки. І от, коли нарешті остання пляшечка і ...

5 хвилини на прочитання
Рейчел Янковіч
Автор: Рейчел Янковіч

Пригадую ситуацію зі свого життя… Кілька років тому я одягала всіх своїх чотирьох дітей на прогулянку, найстаршій тоді було лише три роки. І от, коли нарешті остання пляшечка і соска були спаковані в переповнену сумку, моя дворічна дівчинка сказала: «Ого! Твої руки повністю зайняті!»

Місце дітей у нашому житті

Я чула від людей схожі слова, але вони були не дитячою безпосередністю, а дорослою прагматичністю: «Ці діти всі твої?!» або «Як ти наважилася на це?» Куди б ви не пішли, люди говоритимуть з вами про ваших дітей, але зовсім не те, що вам хотілося б почути. Вони розкажуть, чому не варто народжувати стільки дітей, як можна було уникнути вагітності та чому ці люди ніколи не відважилися б на таке рішення. Вони переконуватимуть вас, що коли діти стануть підлітками, ви перестанете усміхатися через постійні труднощі з перехідним віком. І все це відбувається в магазинах, у чергах, коли діти поруч, усе чують та розуміють…

Щоденний тягар?

Ще кілька десятків років тому, коли теперішнє покоління матерів навіть не народилося, суспільство вже визначило місце дитини в списку найважливішого в житті. З легалізацією аборту ми внесли ці пріоритети в закон.

На жаль, діти в цьому списку опинилися нижче вищої освіти і бажання подорожувати. Нижче походів у нічні клуби та фітнес-центри. Нижче роботи: теперішньої рутинної чи тієї, про яку мрієте. Насправді, діти перебувають навіть нижче лінивого сидіння вдома. Нижче всього. Діти — це останнє, на що варто витрачати час.

Якщо ви виросли у цій культурі, то дуже складно дотримуватися біблійного  ставлення до материнства, думати, як вільна християнська жінка, про життя та дітей у ньому. Адже скільки разів нам доводилося чути маніпуляції та обман? Чи ми справді віримо, що бажання народжувати дітей — це тільки біологічний потяг? Чи віримо, що стаємо матерями через милі дитячі речі та прагнення мати фото з немовлям? Чи ми віримо, що материнство — це запасний варіант для тих, хто не зміг себе реалізувати? Чи віримо, що це вибір тільки тих, хто готовий до щоденного тягаря? Якщо так, то як ми опустилися до цього?

Не хобі

Материнство — це не хобі, а покликання. Ви не колекціонуєте дітей, наче речі. Це не спосіб проведення часу. Материнство — це дар. Дар від Бога.

Християнські матері ведуть своїх дітей територією осудливої суспільної думки. Ви публічно свідчите, що виконуєте Божу волю і не йдете сліпо за оманливими цінностями світу. Ви чутливі до людського осуду та безстрашні у захисті своїх дітей. Ви уособлюєте те, проти чого виступає сучасна культура — бажання посвятити своє життя іншому, готовність повністю віддати себе комусь — ви уособлюєте Євангеліє.

Насправді, світ боїться глянути в очі смерті. Віддати своє життя заради когось, в будь-якому прояві — страшно. Парадокс, але саме цей страх призводить до процвітання індустрії абортів. Страх, що ваші мрії помруть, що майбутнє не буде таким яскравим, як ви планували; страх, що ви більше не будете вільні — штовхає на вбивство.

Пам’ятайте про хрест

Але християни повинні жити іншим життям. Ми маємо пам’ятати про любов, про самовідданість заради когось — пам’ятати про хрест. Тож, облиште свої надії. Забудьте плани на майбутнє. Покиньте бажання самоствердитися. Забутьте ідеально чистий дім. Перестаньте скаржитися на життя, думаючи: «а що, якби…» Дозвольте дітям змінити вас.

Смерть заради когось — не кінець життя. Ми усі маємо знати, що буде за нею. Суть християнського життя у воскресінні, але ми повинні пам’ятати, що воно можливе тільки для того, хто був на хресті.

Біблія показує нам цінність дітей. Ісус демонстрував особливу турботу про дітей і наказав нам любити та оберігати їх. Ми повинні слідувати за Ним і знаходити особливу радість у наших дітях.

Як ви живете?

Питання не в тому, чи ваше життя відображає Євангеліє, а як саме воно відображає Євангеліє. Ви переступаєте через себе заради дітей? Розглядаєте все, що робите для них, як борг, котрий у майбутньому вони мають повернути, чи віддаєте їм життя, як Ісус колись віддав своє за нас: безкорисно і з любов’ю?

Прикидатися тут складно. Можна обманути лише кількох людей. Людина у магазині, в черзі може повірити штучній посмішці, але ваші діти – ні. Вони все розуміють. Знають, що для вас є важливішим за них. Знають, що і коли може вас розгнівати. Знають, що ваша посмішка в черзі не щира і які насправді емоції приховані за нею. Діти знають різницю між матір'ю, яка вдає турботу перед незнайомцями, і тією, котра віддає заради них життя — з любов’ю та усмішкою.

Божі дари

Коли моя маленька дівчинка сказала: «Твої руки повністю зайняті», мені було приємно, що вона вже заздалегідь знала мою відповідь. Мої слова завжди ті самі: «Так, вони тримають Божі дарунки».

Живіть Євангелієм навіть тоді, коли ніхто цього не бачить. Ідіть на втрати заради дітей, і нехай тільки вони про це знають. Жертвуйте своїм життям заради їхнього. Виховуйте у них християнський характер. Ваша любов до Бога впливає на дітей більше ніж ви можете уявити. Вони ніколи не повірять від вас у Євангеліє, якщо не побачать його у вашому житті. Віддавайте їм своє життя щоденно, з материнською любов’ю. Облиште дріб’язковість. Покиньте щоденні турботи. Забудьте думки, що ніхто не знає, як вам насправді складно.

Перестаньте дивитися на себе і погляньте на хрест. Є більше радості, сміху, життя по інший бік смерті, якщо ми жертвуємо собою заради ДІТЕЙ.

Приєднуйтеся до нас в Facebook якщо Вам сподобалася ця стаття


Рейчел Янковіч є дружиною та матір’ю сімох дітей. Вона автор трьох християнських книг Loving the Little Years: Motherhood in the Trenches, Fit to Burst і Christian Identity.

Переклад: Надія Лахман


All rights reserved © Rachel Jankovic. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org

Протягом останніх чотирнадцяти місяців я мотивував церкви активніше спілкуватися з християнами через інтернет платформи та соціальні мережі. Ваша церква може охоплювати, інформу...

2 хвилини на прочитання
Джонатан Хоув
Автор: Джонатан Хоув

Протягом останніх чотирнадцяти місяців я мотивував церкви активніше спілкуватися з християнами через інтернет платформи та соціальні мережі. Ваша церква може охоплювати, інформувати, а також надихати більше людей,  якщо обдумано й ефективно використовувати Facebook та Instagram.

Але це далеко не весь потенціал соціальних мереж, який можна застосувати. По-справжньому ефективна активність церкви — це значно більше, ніж постити новини та розсилати повідомлення. Мотивувати людей, ділитися з друзями та близькими християнським контентом — це те, що може відкрити увесь потенціал соціальних мереж.

Як саме церква може заохотити своїх членів бути активнішими в соціальних мережах?

Працюючи з багатьма церквами, виділяю п’ять практичних та ефективних способів, які доцільно використати для мотивації християн більше і частіше поширювати інформацію.

Стимулюйте з кафедри. Робіть це у формі окремого оголошення або частини загальної інформації. Церкви, які з кафедри акцентують важливість поширення християнської інформації в соціальних мережах, отримують значно кращий результат, аніж ті, які про це мовчать.

Логотипи соціальних мереж на друкованих матеріалах. Запрошення, бюлетені, періодичні видання, церковні бланки та будь-які інші друковані церковні матеріали, що їх розповсюджують, мають містити логотипи соціальних мереж. Значно краще й ефективніше, якщо ви вкажете у матеріалах лінк та назву церковної сторінки чи профілю.

Контент, який заохочує поширювати. Коли ви починаєте нову серію проповідей, створіть відповідний і цікавий пост і попросіть членів церкви поширити його в Facebook та Instagram. Якщо у вас  наближається важлива подія, створіть промоційні пости для соціальних мереж. Якщо члени церкви отримають від вас цікаву й важливу  інформацію через Facebook, Instagram або електронну пошту, то вони поділяться нею з друзями та близькими.

Поширення інформації з електронного листа у Facebook. Я вже писав про переваги розсилання через e-mail церковних інформаційних листів. Те, що ви можете додати до листа — це можливість поширити його інформацію у Facebook. Зробіть процес поширення контента в Інтернеті максимально простим. Важливо, щоб лише двома кліками інформація про вашу церкву могла бути поширеною в соціальних мережах.

Попросіть. Не соромтеся звертатися до людей за допомогою. Разом з тим, важливо не зловживати. Це не потрібно робити часто, але якщо кількість переглядів та поширень після вашого прохання суттєво збільшується, то варто продовжувати. Ви можете попросити долучитися тих, кому важливо поділитися інформацією з друзями та близькими.

Можливо, ви знаєте інші ефективні шляхи для заохочення членів церкви поширювати інформацію в соціальних мережах?

Ваша церква уже використовує щось із описаного?


Джонатан Хоув є керівником стратегічних ініціатив в LifeWay Christian Resources. Він активно ділиться досвідом його команди відносно покращення церковних комунікацій.  Джонатан допомагає церквам ефективніше використовувати соцмережі, вебсайти та медіа платформи для їхнього розвитку в сучасному світі технологій.

Переклад: Олексюк Ігор


All rights reserved © Jonathan Howe. Translated by permission of Jonathan Howe. This article was originally published at ThomRainer.com

До кожного з перелічених розділів можна додати два важливі питання, які я не вказав.

Як ти реагуватимеш на відмінності у поглядах і переконаннях? Чи погодишся на компром...

3 хвилини на прочитання
Джон Пайпер
Автор: Джон Пайпер

До кожного з перелічених розділів можна додати два важливі питання, які я не вказав.

Як ти реагуватимеш на відмінності у поглядах і переконаннях? Чи погодишся на компроміс, і на який, заради збереження стосунків?

У кожному розділі, під час обговорення, дайте відповідь на ці два запитання.

 Теологія

    - У що саме ти віриш? Писання, Трійця, створення Всесвіту і людини, гріх та гріхопадіння, Ісус Христос, спасіння, молитва, церква, дари Святого Духа.

    - Як ти формуєш свої християнські погляди? Як і коли читаєш Біблію?

 Церква та духовність

    - Наскільки важливі для тебе богослужіння і участь у церковному житті?

    - Наскільки важливо бути в домашній групі?

    - Який стиль музичного прославлення для тебе прийнятний?

    - Як ти зростаєш у вірі (молитва, читання Біблії, запам’ятовування віршів, роздумування над ними)?

    - Як наша сім’я буде духовно зростати і хто виконуватиме роль лідера в цьому процесі?

 Чоловік і дружина

    - Як ти розумієш біблійні вчення про лідерство і послух у сім’ї? Як це буде проявлятись у нашій сім’ї?

    - Як ми розділимо домашні обов’язки: прибирання, приготування їжі, миття посуду, купівля продуктів?

    - Твоє бачення поняття «спільне»?

    - Якими ти уявляєш наші сімейні вечори?

    - Хто розпоряджатиметься сімейним бюджетом? Чи кожний з нас матиме свої гроші?

 Діти

    - Чи будуть у наc діти? Якщо так, то коли? Чому саме тоді?

    - Скільки матимемо дітей?

    - Яка в них буде різниця у віці?

    - Як ти ставишся до усиновлення?

    - Які твої погляди на виховання дітей?

    - Який непослух дитини може стати для тебе останньою краплею? Твої дії у випадку, коли терпіння закінчується?

    - Як ти плануєш проводити час з дітьми?

    - Як проявлятимеш їм свою любов?

    - Як щодо школи: звичайна, християнська чи домашнє навчання?

 Спосіб життя

    - Будемо жити у квартирі чи в будинку? Чому?

    - Якими мають бути сусіди? Чому?

    - Скільки автомобілів матимемо? Ти б хотів нове чи вживане авто?

    - Ставлення до грошей. Яку частину ти готовий пожертвувати на церкву?

    - Як ти розпоряджаєшся грошима?

    - Де купуєш одяг: в крамницях одягу, в стокових магазинах чи тільки під час розпродажу? Чому?

 Дозвілля

    - Скільки грошей доцільно витрачати на розваги?

    - Як часто ми будемо відвідувати кафе чи ресторани? Які саме?

    - Як проводитимемо відпустки?

    - Чи будуть в нашій сім’ї телевізори? Скільки? Що саме переглядатимемо. Як часто?

    - Що для тебе головне при виборі фільму? Що саме і чому дозволятимеш переглядати дітям?

 Конфліктні ситуації

    - Що тебе найбільше дратує?

    - Як ти справляєшся з гнівом чи роздратуванням?

    - Хто, на твою думку, в конфліктній ситуації має зробити перший крок до примирення?

    - Що робити, коли одного з нас не влаштовує запропоноване розв’язання проблеми?

    - Як ти ставишся до того, щоб лягати спати ображеними, не з’ясувавши стосунки?

    - Чи будемо ми у складні моменти звертатися за допомогою до друзів або пастора церкви?

 Робота

    - Хто є головним годувальником у сім’ї?

    - Чи має дружина працювати? Коли: до народження дітей; поєднувати роботу з їх вихованням; після того, як діти підуть у дитячий садок/школу?

    - Твоє ставлення до дитячого садочка? Критерії його вибору?

    - Який фактор головний при виборі місця проживання: робота (чия?), родичі, церква?

 Друзі

    - Як ти ставишся до того, щоби проводити час із друзями, без чоловіка/дружини? Як часто?

    - Що робити, коли хтось із нас любить проводити час з друзями в такий спосіб, а інший/інша бажає завжди бути разом? 

 Здоров'я

    - Чи є у тебе захворювання або фізичні вади, що можуть вплинути на наші стосунки (рак, розлади харчування, венеричні захворювання тощо)?

    - Чи віриш ти у зцілення? Яке місце у твоєму житті займає молитва поруч із традиційною медициною? 

    - Як ти ставишся до спортивних занять та здорового харчування? 

    - У тебе є звички, що негативно впливають на здоров’я?

 


Джон Пайпер є проповідником і автором більш як 50 християнських книг. Він також є ректором в Bethlehem College & Seminary і понад 33 роки був пастором в Bethlehem Baptist Church.

Джон та його дружина Ноель разом виховують чотирьох синів та одну дочку, проживає сім'я в Сент-Полі, Міннесота.

Переклад: Надія Лахман


All rights reserved © John Piper. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org

Коментарі в інтернеті можуть бути цікавим і, водночас, неприємним відкриттям людської природи. Перегляд того, що віруючі люди пишуть на християнських сайтах (та й на інших) може...

4 хвилини на прочитання
Джон Блум
Автор: Джон Блум

Коментарі в інтернеті можуть бути цікавим і, водночас, неприємним відкриттям людської природи. Перегляд того, що віруючі люди пишуть на християнських сайтах (та й на інших) може стати болючим відображенням практичної теології в реальному житті.

Імпульсивна й часто необдумана природа коментарів як на сайтах, так і в соціальних мережах рідко коли допомагає, а іноді зовсім шкодить. Оскільки наші коментарі, часто, є легковажними, то ми повинні пам’ятати Ісусове попередження: «Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, яке люди скажуть, відповідатимуть судного дня» (Мт. 12:36). Це застереження підтверджує, що коментарі — серйозна справа з Божого погляду.

Як потрібно коментувати?

Стримано: «Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний» (Прип. 10:19).

Біблія вчить стримувати вуста (що в епоху інтернету означає — і пальці), бо безглуздий має багато слів (Еккл. 5:3). Ми стаємо мудрішими, коли прислуховуємося до цієї настанови. Більше того, важливо пам’ятати, що гріховна природа змушує шукати нашу важливість в очах інших людей. Натомість, Євангелія вчить нас ставити інших вище за себе (Флп. 2:3). Також можливо, що наша думка для інших зовсім і не така важлива, як ми думаємо.

Повільно: «Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів» (Як. 1:19).

Якщо пост чи публікація викликає злість, то майже ніколи не треба піддаватися емоціям і коментувати. У такому стані важко дотримуватися настанов Павла: «Щоб нікого не зневажали, не були сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність до всіх людей» (Тит. 3:2). Найкраще рішення — почекати і помолитися. Час приведе вас до виваженіших і розсудливіших слів, якщо вони взагалі будуть потрібні.

Лагідно: «Слово ваше нехай завжди буде ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як вам належить кожному відповідати» (Кол. 4:6).

Усе, що грішні люди висловлюють, не опираючись на Біблію, особливо у соціальних мережах, є обмеженим і часто деструктивним. Адже кожний з нас читає і сприймає інформацію через призму власного досвіду. Як наслідок, ми всі бачимо речі обмежено, і нема жодної гарантії, що дивимося на них правильним поглядом. Тому маємо бути милосерднішими і терплячими, стараючись побачити в людях найкраще. 

Коли коментувати?

Павло чітко вказав нам, якою повинна бути мета того, що християнин говорить або робить комусь: «…щоб воно принесло користь тим, хто слухає» (Еф. 4:29). Отже, коли ми вирішуємо щось прокоментувати, то нашою мотивацією має бути насамперед допомога. Ось кілька шляхів зробити коментар корисним:

Вдячність: це, напевно, найкраща і найчастіша мотивація щось прокоментувати. Якщо автор посту розширює наш світогляд, мотивує чи застерігає нас від чогось, то висловлення вдячності є важливим і безцінним для автора. Його стаття чи пост не обов’язково мають бути ідеальними, але якщо ми отримуємо з цього користь, то варто подякувати. У іншому разі — просто промовчати.

Підбадьорення: ми, люди, поспішаємо критикувати одне одного частіше, аніж підбадьорювати. Нерідко така поведінка є результатом гріховної гордості, що впливає на критичне мислення. На одну позитивну людину легко знайдеться сто критиків. У цих обставинах, християни, як люди Євангелія, можуть бути променем світла, використовуючи коментарі для підбадьорення та зміцнення і автора, і читачів (1 Сол. 5:11). Тому знаходьте та показуйте милість у статтях і постах. 

Роз'яснення: якщо пост незрозумілий чи звучить дивно, то прояв допомоги у цій ситуації означає: треба запитати в автора роз’яснення й аж ніяк не робити коментарів з миттєвими висновками.  М’яке, проникливе запитання може показати авторові помилку чи звернути його увагу на те, що не зрозуміле читачам.

Виправлення (м’яко): поправляти когось доцільно рідко й обережно. На мою думку, ми забагато часу витрачаємо на критику, а потім на захист цієї критики від інших. Але іноді помилку, якщо вона очевидна або доктринальна, необхідно підкреслити і виправити. У таких випадках потрібно пам’ятати слова апостола Павла: «Адже Господній раб не повинен сваритися, але має бути до всіх привітний, здатний навчати, терпеливий, такий, хто з лагідністю наставляє противників, чи не дасть їм Бог покаяння, щоби пізнали істину» (2 Тим. 2:24–25). Справжня смиренність у серці та стриманість у словах є дуже важливими. Охолоньте від емоцій, помоліться і коментуйте так, як навчає нас Павло у віршах 24–25. Уникайте, також, «пустих балачок» з іншими, які «дедалі більше підштовхуватимуть до безбожності» (2 Тим. 2:16). Коментуйте у вірі, не ображаючись на інших. Якщо ви знайомі з людиною, то не варто публічно підкреслювати її неправоту, краще напишіть чи зателефонуйте їй.

Не розпалюйте вогонь

На завершення, давайте пам’ятати слова апостола Якова: «І язик — це вогонь, світ неправди. Язик поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює геєна» (Як. 3:6). Яків застерігав християн від розпалення в їхньому житті вогню неправди. У нинішньому світі християни розпалюють цей вогонь на сайтах і в соціальних мережах. Нам необхідно контролювати себе, щоб наші слова не були легковажними, бо за них доведеться відповідати. Тож давайте робити все можливе, щоб наші вуста і пальці поширювали благодать тим, хто нас чує та читає online. 


Джон Блум є співзасновником та президентом Desiring God. Він автор трьох християнськиї книг: Not by Sight, Things Not Seen, і Don’t Follow Your Heart. Джон та його дружина виховують п'ятьох дітей і проживає ця сім'я у місті Сент-Полі, США.

Переклад: Маргарита Сатенко


All rights reserved © John Bloom. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org.

Близько двадцяти років тому активним членом церкви вважалася людина, котра відвідувала її тричі на тиждень. Сьогодні члена церкви вважають активним, якщо він/вона робить це трич...

2 хвилини на прочитання
Том Рейнер
Автор: Том Рейнер

Близько двадцяти років тому активним членом церкви вважалася людина, котра відвідувала її тричі на тиждень. Сьогодні члена церкви вважають активним, якщо він/вона робить це тричі на місяць. Очевидно, щось не так із цими змінами. Протягом двох тисяч років помісна церква з усіма своїми труднощами та викликами була Божим місцем для віруючих, які збиралися разом, для поклоніння і служіння. А також місцем, де люди піклувалися про ближнього та підтримували один одного. І щоразу, коли я пишу щось про ситуацію в церкві та її відвідування, неминуче чую коментарі: «легалізм», «церква — це не тільки будівля» або «церква не ідеальна». Але помісна церква, не ідеальна помісна церква, — це те, що Бог використовував як Свій першочерговий інструмент для формування послідовників Ісуса Христа. Однак відданість церкві серед багатьох сьогодні зменшується.

Чому?

Ми знецінюємо важливість помісної церкви. Коли ми так робимо, то дедалі рідше відвідуємо її. Навіть кілька крапель дощу можуть переконати людей не йти до церкви, але це не завадить їм дві-три години під зливою вболівати за улюблену команду.

Ми змінюємо пріоритети. Багато членів з легкістю замінять день у своїй церкві на день розваг у заміському комплексі або відсипатимуться після вечірнього святкування.

Ми беремо відпустки від церкви. Я не проти відпусток. Але двадцять років тому ми без роздумів відвідували церкву під час відпустки. Проте сьогодні багато людей беруть відпустку від церкви.

Ми не очікуємо багато від членів церкви. Будь-яка цілеспрямована структура очікує та отримує багато від своїх членів, будь то чи спортивна команда чи громадська організація. Сумно, що більшість церков нині не є церквами з великими сподіваннями і планами.

Ми рідко проводимо зустрічі лідерів церкви. І коли ми все-таки організовуємо зустріч, то цим чітко заявляємо, що навіть лідери не є істинно відданими церкві, лідерами якої вони мають бути.

Я чув, як керівник однієї структури сказав співробітникам, що вони йому не потрібні, якщо не будуть повністю віддані цій організації. Якщо хочуть стати частиною колективу, то не можуть бути задіяні тільки інколи. Цей керівник очікував повної відданості.

А він — тренер команди. І всі її гравці усвідомлюють той високий рівень відповідальності, який вони несуть один перед одним та перед командою в цілому.

Якщо ми як християни справді хочемо змінити наші спільноти та сім’ї, то як члени помісних церков повинні мати хоча б такий самий рівень відповідальності та відданості, який відчувають гравці спортивних команд.

Зрештою, місія кожної помісної церкви є набагато важливішою. Принаймні, вона такою повинна бути.

Друзі, приєднуйтеся до нас в Facebook та Instagram щоб дізнаватися важливу інформацію про християнське життя.


Том С. Рейнер є президентом і генеральним директором LifeWay Christian Resources, також шановним пастором та відомим дослідником. Він є автором бестселера «Моя церква — моя сім’я» а також інших двадцяти книг. Рейнер — випускник The Southern Baptist Theological Seminary, в якій працював понад 20 років та був деканом і засновником Billy Graham School of Missions and Evangelism.

Переклад: Ігор Олексюк


All rights reserved © Thom Rainer. Translated by permission of Thom Rainer. This article was originally published at ThomRainer.com.

За весь той час, відколи я почав молитись усім своїм серцем, знайшов сім основ, які мені допомагають відчувати близькість Бога. Можливо, вони будут...

3 хвилини на прочитання
Джон Блум
Автор: Джон Блум

За весь той час, відколи я почав молитись усім своїм серцем, знайшов сім основ, які мені допомагають відчувати близькість Бога. Можливо, вони будуть важливі й для вас.

Ви можете використовувати їх так, як вам зручніше. Можете обрати одну основу для денної молитви. Можете використати основу як тему для молитви протягом тижня і кожного сьомого повторювати. Для кожної молитви в мене є відповідний вірш. Але чим більше часу ви будете проводити за молитвою, тим більше віршів вам відкриється. Ви можете запам’ятати їх, і вони зберігатимуться у вашому серці тоді, як Святий Дух вестиме вас.

Кожну молитву я починаю словами «що б не сталося, Господи» тому, що Біблія навчає нас бути сміливими та щирими у молитві. Також цими словами я випробовую себе — своє серце. Чи справді я знаходжу в Ісусі всю Божу любов і все те, що Бог запланував для мене? Чи настільки сильно хочу перебувати в любові Отця, щоби просити Його відвернути мене від спокус цього світу? Чи справді довіряю Богу безмежно? Чи дійсно вірю, що Він дасть мені все потрібне, коли проситиму з вірою (Лк. 11:11–13)? Починаючи молитву словами «що б не сталося, Господи», я висловлюю свою повну довіру Небесному Батькові й готовність слідувати Його волі. 

Радість: що б не сталося, Господи, нехай радість у Тобі буде найціннішим скарбом мого серця. 

«Веселися в Господі, і Він задовольнить прохання твого серця» (Пс. 36:4).

«Адже де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6:21).  

Бажання: що б не сталося, Господи, нехай бажання мого серця підкоряються твоїй волі. 

«…Отче наш, Який на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мт. 6:9–10).  

Залежність: що б не сталося, Господи, дозволь мені усвідомити всю повноту моєї залежності від Тебе, щоб я продовжував жити вірою. 

«Я є Виноградна Лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого» (Ів. 15:5). 

Відмінність: що б не сталося, Господи, навчи мене через Твоє Слово відрізняти добро від зла. 

«А тверда їжа — для дорослих, які мають вироблені звичкою почуття розрізняти добро і зло» (Євр. 5:14).  

Відчай: що б не сталося, Господи, посилай мені моменти відчаю, щоб я не перестав відчувати потребу в Тобі. 

«Поки ще я не був упокорений, я чинив переступи; тому я дотримуюся Твого слова»               (Пс. 118:67).  

Навчання: що б не сталося, Господи, навчай мене, щоб я розділяв Твою святість і приносив плоди праведності. 

«Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості. Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності»                           (Євр. 12:10–11).  

Відданість: що б не сталося, Господи, зміцни мою відданість виконувати Твою волю всім серцем. 

«Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5:15–16). 

Я лише пробую вам допомогти, проте Бог може вести вас у молитиві іншими словами. Але якими б словами ви не спілкувалися з Небесним Батьком, нехай Він допоможе усім нам зростати у вірі, якщо ми будемо безперестанку молитися (1 Сол. 5:17) і не занепадати духом (Лк. 18:1).  

Друзі, приєднуйтеся до нас в Facebook та Instagram щоб дізнаватися важливу інформацію про християнське життя.


Джон Блум є співзасновником та президентом Desiring God. Він автор трьох християнськиї книг: Not by Sight, Things Not Seen, і Don’t Follow Your Heart. Джон та його дружина виховують п'ятьох дітей і проживає ця сім'я у місті Сент-Полі, США.

Переклад: Павло Мяснянкін 


All rights reserved © John Bloom. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org.