cart icon
0
MOD_VM_CART_NO_PRODUCT
 x 
Кошик порожній
Вхід
або
 Продовжити через Facebook
Реєстрація
або
 Продовжити через Facebook

cart icon
0
MOD_VM_CART_NO_PRODUCT
 x 
Кошик порожній

До кожного з перелічених розділів можна додати два важливі питання, які я не вказав.

Як ти реагуватимеш на відмінності у поглядах і переконаннях? Чи погодишся на компром...

3 хвилини на прочитання
Джон Пайпер
Автор: Джон Пайпер

До кожного з перелічених розділів можна додати два важливі питання, які я не вказав.

Як ти реагуватимеш на відмінності у поглядах і переконаннях? Чи погодишся на компроміс, і на який, заради збереження стосунків?

У кожному розділі, під час обговорення, дайте відповідь на ці два запитання.

 Теологія

    - У що саме ти віриш? Писання, Трійця, створення Всесвіту і людини, гріх та гріхопадіння, Ісус Христос, спасіння, молитва, церква, дари Святого Духа.

    - Як ти формуєш свої християнські погляди? Як і коли читаєш Біблію?

 Церква та духовність

    - Наскільки важливі для тебе богослужіння і участь у церковному житті?

    - Наскільки важливо бути в домашній групі?

    - Який стиль музичного прославлення для тебе прийнятний?

    - Як ти зростаєш у вірі (молитва, читання Біблії, запам’ятовування віршів, роздумування над ними)?

    - Як наша сім’я буде духовно зростати і хто виконуватиме роль лідера в цьому процесі?

 Чоловік і дружина

    - Як ти розумієш біблійні вчення про лідерство і послух у сім’ї? Як це буде проявлятись у нашій сім’ї?

    - Як ми розділимо домашні обов’язки: прибирання, приготування їжі, миття посуду, купівля продуктів?

    - Твоє бачення поняття «спільне»?

    - Якими ти уявляєш наші сімейні вечори?

    - Хто розпоряджатиметься сімейним бюджетом? Чи кожний з нас матиме свої гроші?

 Діти

    - Чи будуть у наc діти? Якщо так, то коли? Чому саме тоді?

    - Скільки матимемо дітей?

    - Яка в них буде різниця у віці?

    - Як ти ставишся до усиновлення?

    - Які твої погляди на виховання дітей?

    - Який непослух дитини може стати для тебе останньою краплею? Твої дії у випадку, коли терпіння закінчується?

    - Як ти плануєш проводити час з дітьми?

    - Як проявлятимеш їм свою любов?

    - Як щодо школи: звичайна, християнська чи домашнє навчання?

 Спосіб життя

    - Будемо жити у квартирі чи в будинку? Чому?

    - Якими мають бути сусіди? Чому?

    - Скільки автомобілів матимемо? Ти б хотів нове чи вживане авто?

    - Ставлення до грошей. Яку частину ти готовий пожертвувати на церкву?

    - Як ти розпоряджаєшся грошима?

    - Де купуєш одяг: в крамницях одягу, в стокових магазинах чи тільки під час розпродажу? Чому?

 Дозвілля

    - Скільки грошей доцільно витрачати на розваги?

    - Як часто ми будемо відвідувати кафе чи ресторани? Які саме?

    - Як проводитимемо відпустки?

    - Чи будуть в нашій сім’ї телевізори? Скільки? Що саме переглядатимемо. Як часто?

    - Що для тебе головне при виборі фільму? Що саме і чому дозволятимеш переглядати дітям?

 Конфліктні ситуації

    - Що тебе найбільше дратує?

    - Як ти справляєшся з гнівом чи роздратуванням?

    - Хто, на твою думку, в конфліктній ситуації має зробити перший крок до примирення?

    - Що робити, коли одного з нас не влаштовує запропоноване розв’язання проблеми?

    - Як ти ставишся до того, щоб лягати спати ображеними, не з’ясувавши стосунки?

    - Чи будемо ми у складні моменти звертатися за допомогою до друзів або пастора церкви?

 Робота

    - Хто є головним годувальником у сім’ї?

    - Чи має дружина працювати? Коли: до народження дітей; поєднувати роботу з їх вихованням; після того, як діти підуть у дитячий садок/школу?

    - Твоє ставлення до дитячого садочка? Критерії його вибору?

    - Який фактор головний при виборі місця проживання: робота (чия?), родичі, церква?

 Друзі

    - Як ти ставишся до того, щоби проводити час із друзями, без чоловіка/дружини? Як часто?

    - Що робити, коли хтось із нас любить проводити час з друзями в такий спосіб, а інший/інша бажає завжди бути разом? 

 Здоров'я

    - Чи є у тебе захворювання або фізичні вади, що можуть вплинути на наші стосунки (рак, розлади харчування, венеричні захворювання тощо)?

    - Чи віриш ти у зцілення? Яке місце у твоєму житті займає молитва поруч із традиційною медициною? 

    - Як ти ставишся до спортивних занять та здорового харчування? 

    - У тебе є звички, що негативно впливають на здоров’я?

 


Джон Пайпер є проповідником і автором більш як 50 християнських книг. Він також є ректором в Bethlehem College & Seminary і понад 33 роки був пастором в Bethlehem Baptist Church.

Джон та його дружина Ноель разом виховують чотирьох синів та одну дочку, проживає сім'я в Сент-Полі, Міннесота.

Переклад: Надія Лахман


All rights reserved © John Piper. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org

Коментарі в інтернеті можуть бути цікавим і, водночас, неприємним відкриттям людської природи. Перегляд того, що віруючі люди пишуть на християнських сайтах (та й на інших) може...

4 хвилини на прочитання
Джон Блум
Автор: Джон Блум

Коментарі в інтернеті можуть бути цікавим і, водночас, неприємним відкриттям людської природи. Перегляд того, що віруючі люди пишуть на християнських сайтах (та й на інших) може стати болючим відображенням практичної теології в реальному житті.

Імпульсивна й часто необдумана природа коментарів як на сайтах, так і в соціальних мережах рідко коли допомагає, а іноді зовсім шкодить. Оскільки наші коментарі, часто, є легковажними, то ми повинні пам’ятати Ісусове попередження: «Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, яке люди скажуть, відповідатимуть судного дня» (Мт. 12:36). Це застереження підтверджує, що коментарі — серйозна справа з Божого погляду.

Як потрібно коментувати?

Стримано: «Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний» (Прип. 10:19).

Біблія вчить стримувати вуста (що в епоху інтернету означає — і пальці), бо безглуздий має багато слів (Еккл. 5:3). Ми стаємо мудрішими, коли прислуховуємося до цієї настанови. Більше того, важливо пам’ятати, що гріховна природа змушує шукати нашу важливість в очах інших людей. Натомість, Євангелія вчить нас ставити інших вище за себе (Флп. 2:3). Також можливо, що наша думка для інших зовсім і не така важлива, як ми думаємо.

Повільно: «Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів» (Як. 1:19).

Якщо пост чи публікація викликає злість, то майже ніколи не треба піддаватися емоціям і коментувати. У такому стані важко дотримуватися настанов Павла: «Щоб нікого не зневажали, не були сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність до всіх людей» (Тит. 3:2). Найкраще рішення — почекати і помолитися. Час приведе вас до виваженіших і розсудливіших слів, якщо вони взагалі будуть потрібні.

Лагідно: «Слово ваше нехай завжди буде ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як вам належить кожному відповідати» (Кол. 4:6).

Усе, що грішні люди висловлюють, не опираючись на Біблію, особливо у соціальних мережах, є обмеженим і часто деструктивним. Адже кожний з нас читає і сприймає інформацію через призму власного досвіду. Як наслідок, ми всі бачимо речі обмежено, і нема жодної гарантії, що дивимося на них правильним поглядом. Тому маємо бути милосерднішими і терплячими, стараючись побачити в людях найкраще. 

Коли коментувати?

Павло чітко вказав нам, якою повинна бути мета того, що християнин говорить або робить комусь: «…щоб воно принесло користь тим, хто слухає» (Еф. 4:29). Отже, коли ми вирішуємо щось прокоментувати, то нашою мотивацією має бути насамперед допомога. Ось кілька шляхів зробити коментар корисним:

Вдячність: це, напевно, найкраща і найчастіша мотивація щось прокоментувати. Якщо автор посту розширює наш світогляд, мотивує чи застерігає нас від чогось, то висловлення вдячності є важливим і безцінним для автора. Його стаття чи пост не обов’язково мають бути ідеальними, але якщо ми отримуємо з цього користь, то варто подякувати. У іншому разі — просто промовчати.

Підбадьорення: ми, люди, поспішаємо критикувати одне одного частіше, аніж підбадьорювати. Нерідко така поведінка є результатом гріховної гордості, що впливає на критичне мислення. На одну позитивну людину легко знайдеться сто критиків. У цих обставинах, християни, як люди Євангелія, можуть бути променем світла, використовуючи коментарі для підбадьорення та зміцнення і автора, і читачів (1 Сол. 5:11). Тому знаходьте та показуйте милість у статтях і постах. 

Роз'яснення: якщо пост незрозумілий чи звучить дивно, то прояв допомоги у цій ситуації означає: треба запитати в автора роз’яснення й аж ніяк не робити коментарів з миттєвими висновками.  М’яке, проникливе запитання може показати авторові помилку чи звернути його увагу на те, що не зрозуміле читачам.

Виправлення (м’яко): поправляти когось доцільно рідко й обережно. На мою думку, ми забагато часу витрачаємо на критику, а потім на захист цієї критики від інших. Але іноді помилку, якщо вона очевидна або доктринальна, необхідно підкреслити і виправити. У таких випадках потрібно пам’ятати слова апостола Павла: «Адже Господній раб не повинен сваритися, але має бути до всіх привітний, здатний навчати, терпеливий, такий, хто з лагідністю наставляє противників, чи не дасть їм Бог покаяння, щоби пізнали істину» (2 Тим. 2:24–25). Справжня смиренність у серці та стриманість у словах є дуже важливими. Охолоньте від емоцій, помоліться і коментуйте так, як навчає нас Павло у віршах 24–25. Уникайте, також, «пустих балачок» з іншими, які «дедалі більше підштовхуватимуть до безбожності» (2 Тим. 2:16). Коментуйте у вірі, не ображаючись на інших. Якщо ви знайомі з людиною, то не варто публічно підкреслювати її неправоту, краще напишіть чи зателефонуйте їй.

Не розпалюйте вогонь

На завершення, давайте пам’ятати слова апостола Якова: «І язик — це вогонь, світ неправди. Язик поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює геєна» (Як. 3:6). Яків застерігав християн від розпалення в їхньому житті вогню неправди. У нинішньому світі християни розпалюють цей вогонь на сайтах і в соціальних мережах. Нам необхідно контролювати себе, щоб наші слова не були легковажними, бо за них доведеться відповідати. Тож давайте робити все можливе, щоб наші вуста і пальці поширювали благодать тим, хто нас чує та читає online. 


Джон Блум є співзасновником та президентом Desiring God. Він автор трьох християнськиї книг: Not by Sight, Things Not Seen, і Don’t Follow Your Heart. Джон та його дружина виховують п'ятьох дітей і проживає ця сім'я у місті Сент-Полі, США.

Переклад: Маргарита Сатенко


All rights reserved © John Bloom. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org.

Близько двадцяти років тому активним членом церкви вважалася людина, котра відвідувала її тричі на тиждень. Сьогодні члена церкви вважають активним, якщо він/вона робить це трич...

2 хвилини на прочитання
Том Рейнер
Автор: Том Рейнер

Близько двадцяти років тому активним членом церкви вважалася людина, котра відвідувала її тричі на тиждень. Сьогодні члена церкви вважають активним, якщо він/вона робить це тричі на місяць. Очевидно, щось не так із цими змінами. Протягом двох тисяч років помісна церква з усіма своїми труднощами та викликами була Божим місцем для віруючих, які збиралися разом, для поклоніння і служіння. А також місцем, де люди піклувалися про ближнього та підтримували один одного. І щоразу, коли я пишу щось про ситуацію в церкві та її відвідування, неминуче чую коментарі: «легалізм», «церква — це не тільки будівля» або «церква не ідеальна». Але помісна церква, не ідеальна помісна церква, — це те, що Бог використовував як Свій першочерговий інструмент для формування послідовників Ісуса Христа. Однак відданість церкві серед багатьох сьогодні зменшується.

Чому?

Ми знецінюємо важливість помісної церкви. Коли ми так робимо, то дедалі рідше відвідуємо її. Навіть кілька крапель дощу можуть переконати людей не йти до церкви, але це не завадить їм дві-три години під зливою вболівати за улюблену команду.

Ми змінюємо пріоритети. Багато членів з легкістю замінять день у своїй церкві на день розваг у заміському комплексі або відсипатимуться після вечірнього святкування.

Ми беремо відпустки від церкви. Я не проти відпусток. Але двадцять років тому ми без роздумів відвідували церкву під час відпустки. Проте сьогодні багато людей беруть відпустку від церкви.

Ми не очікуємо багато від членів церкви. Будь-яка цілеспрямована структура очікує та отримує багато від своїх членів, будь то чи спортивна команда чи громадська організація. Сумно, що більшість церков нині не є церквами з великими сподіваннями і планами.

Ми рідко проводимо зустрічі лідерів церкви. І коли ми все-таки організовуємо зустріч, то цим чітко заявляємо, що навіть лідери не є істинно відданими церкві, лідерами якої вони мають бути.

Я чув, як керівник однієї структури сказав співробітникам, що вони йому не потрібні, якщо не будуть повністю віддані цій організації. Якщо хочуть стати частиною колективу, то не можуть бути задіяні тільки інколи. Цей керівник очікував повної відданості.

А він — тренер команди. І всі її гравці усвідомлюють той високий рівень відповідальності, який вони несуть один перед одним та перед командою в цілому.

Якщо ми як християни справді хочемо змінити наші спільноти та сім’ї, то як члени помісних церков повинні мати хоча б такий самий рівень відповідальності та відданості, який відчувають гравці спортивних команд.

Зрештою, місія кожної помісної церкви є набагато важливішою. Принаймні, вона такою повинна бути.

Друзі, приєднуйтеся до нас в Facebook та Instagram щоб дізнаватися важливу інформацію про християнське життя.


Том С. Рейнер є президентом і генеральним директором LifeWay Christian Resources, також шановним пастором та відомим дослідником. Він є автором бестселера «Моя церква — моя сім’я» а також інших двадцяти книг. Рейнер — випускник The Southern Baptist Theological Seminary, в якій працював понад 20 років та був деканом і засновником Billy Graham School of Missions and Evangelism.

Переклад: Ігор Олексюк


All rights reserved © Thom Rainer. Translated by permission of Thom Rainer. This article was originally published at ThomRainer.com.

За весь той час, відколи я почав молитись усім своїм серцем, знайшов сім основ, які мені допомагають відчувати близькість Бога. Можливо, вони будут...

3 хвилини на прочитання
Джон Блум
Автор: Джон Блум

За весь той час, відколи я почав молитись усім своїм серцем, знайшов сім основ, які мені допомагають відчувати близькість Бога. Можливо, вони будуть важливі й для вас.

Ви можете використовувати їх так, як вам зручніше. Можете обрати одну основу для денної молитви. Можете використати основу як тему для молитви протягом тижня і кожного сьомого повторювати. Для кожної молитви в мене є відповідний вірш. Але чим більше часу ви будете проводити за молитвою, тим більше віршів вам відкриється. Ви можете запам’ятати їх, і вони зберігатимуться у вашому серці тоді, як Святий Дух вестиме вас.

Кожну молитву я починаю словами «що б не сталося, Господи» тому, що Біблія навчає нас бути сміливими та щирими у молитві. Також цими словами я випробовую себе — своє серце. Чи справді я знаходжу в Ісусі всю Божу любов і все те, що Бог запланував для мене? Чи настільки сильно хочу перебувати в любові Отця, щоби просити Його відвернути мене від спокус цього світу? Чи справді довіряю Богу безмежно? Чи дійсно вірю, що Він дасть мені все потрібне, коли проситиму з вірою (Лк. 11:11–13)? Починаючи молитву словами «що б не сталося, Господи», я висловлюю свою повну довіру Небесному Батькові й готовність слідувати Його волі. 

Радість: що б не сталося, Господи, нехай радість у Тобі буде найціннішим скарбом мого серця. 

«Веселися в Господі, і Він задовольнить прохання твого серця» (Пс. 36:4).

«Адже де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6:21).  

Бажання: що б не сталося, Господи, нехай бажання мого серця підкоряються твоїй волі. 

«…Отче наш, Який на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мт. 6:9–10).  

Залежність: що б не сталося, Господи, дозволь мені усвідомити всю повноту моєї залежності від Тебе, щоб я продовжував жити вірою. 

«Я є Виноградна Лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого» (Ів. 15:5). 

Відмінність: що б не сталося, Господи, навчи мене через Твоє Слово відрізняти добро від зла. 

«А тверда їжа — для дорослих, які мають вироблені звичкою почуття розрізняти добро і зло» (Євр. 5:14).  

Відчай: що б не сталося, Господи, посилай мені моменти відчаю, щоб я не перестав відчувати потребу в Тобі. 

«Поки ще я не був упокорений, я чинив переступи; тому я дотримуюся Твого слова»               (Пс. 118:67).  

Навчання: що б не сталося, Господи, навчай мене, щоб я розділяв Твою святість і приносив плоди праведності. 

«Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості. Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності»                           (Євр. 12:10–11).  

Відданість: що б не сталося, Господи, зміцни мою відданість виконувати Твою волю всім серцем. 

«Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5:15–16). 

Я лише пробую вам допомогти, проте Бог може вести вас у молитиві іншими словами. Але якими б словами ви не спілкувалися з Небесним Батьком, нехай Він допоможе усім нам зростати у вірі, якщо ми будемо безперестанку молитися (1 Сол. 5:17) і не занепадати духом (Лк. 18:1).  

Друзі, приєднуйтеся до нас в Facebook та Instagram щоб дізнаватися важливу інформацію про християнське життя.


Джон Блум є співзасновником та президентом Desiring God. Він автор трьох християнськиї книг: Not by Sight, Things Not Seen, і Don’t Follow Your Heart. Джон та його дружина виховують п'ятьох дітей і проживає ця сім'я у місті Сент-Полі, США.

Переклад: Павло Мяснянкін 


All rights reserved © John Bloom. Translated by permission of Desiring God. This article was originally published at Desiringgod.org.